Жертвы вулкана

Це сталося в один із спекотних серпневих днів сімдесят дев'ятого року нашої ери. Багачі Римської Імперії прибували до невеликого міста Помпея біля підніжжя величного Везувію. Вони відчували приємний відпочинок від суєтних буднів. Для високопоставлених відпочиваючих були підготовлені різноманітні розваги відповідно до смаку та моралі гостей: особливі покої для приємного проведення часу, достаток дорогих вин та смачної їжі, жінки легкої поведінки. Пияцтво, розпуста і гулянки тривали і вдень і вночі, і здавалося, що все населення міста бере участь у цій безперервній вакханалії. Нікому не могло спасти на думку, що ці нескінченні веселощі можуть перерватися. Але рано-вранці 24 серпня як грім серед ясного неба пролунав потужний вибух, що вразив земні надра, потім пішов жахливий гуркіт. Приголомшені й налякані люди побачили, що над Везувієм піднявся стовп пилу, вогню, диму та попелу. А потім схилами гори потекла, знищуючи все на своєму шляху, густа розпечена лава. Люди не знаходили собі порятунку. Одні згоряли живцем у стікаючій лаві або були поглинені землею, що розверзлася, а інші задихалися від попелу і диму. За кілька хвилин загинули тисячі та тисячі людей. Вибухнувши, Везувій поховав під розпеченою лавою одразу три міста - Помпею, Геркуланум та Стабію.