Укрой, тайга

Віталій Полозов, знайомий християнському читачеві з публікацій у журналі "Віра та життя" та газеті "Забутий вівтар", а також за його попередніми книгами, піднімає малознайомий пласт історії німців-трудармійців. Робить він це художньою мовою майстра настільки чудово, що перед поглядом читача швидко і незабутньо постають яскраві образи та характери героїв повісті. А в тонких описах просто захоплює дивовижна здатність такого спостереження.
Що очікує не згинається християнина Адама Штресслера за колючим дротом?
Чи стане сирота Яків Габт на шлях порятунку?
Про це ви дізнаєтеся на сторінках цієї книги.
"Розчинені ворота зони залишилися позаду. Молоденький солдатик ніби відчував душевний стан людини, яка ще хвилину тому була зеком під порядковим номером, і закривати їх не поспішав. Яків відійшов на кілька кроків і обернувся. Через воріт він побачив самотнього Адама, що стояв на зоні. Вони відсалютували один одному у прощальному привітанні.
- Прощавай, Якове! - Долинуло до нього. І Яків побачив, як Адам схилив голову в молитві. - Прощай і ти, - хотів крикнути і він, але гірка грудка підкотила до його горла і голос зрадливо здригнувся, а на очі проти волі навернулися сльози. Він стягнув шапку на груди і, схиливши голову, здавлено прошепотів: Прощавай, Адам, друже ти мій дорогий. - Потім, незграбно потупцювавши на місці, розвернувся і повільно побрів у бік адміністративної будівлі. Так і побачили вони один одного востаннє. Тривало це всього кілька секунд, оскільки солдатик, побачивши неформальну ситуацію, поспішно зачинив ворота."