Под покровом Всевышнего

У цій повісті Воднєвський описує своє босоноге, голодне дитинство, затьмарене сирітством; юність, обпалену війною. І через усі ці лиха, горе та негаразди він пройшов під покровом Всевишнього, Якого любив, Якому довіряв і Якому був вірний. Виріс він у російській глибинці, де в атеїстичні роки віру в Христа зберігали у глибині серця. Його мати навчала: "Сину, молись Богу". Цій пораді він був вірним у всі дні свого життя. Перед своєю смертю вона сказала синові: "Я вимолила тебе у Бога". І це він відчував у найстрашніші хвилини життя. Все його свідчення вказує на Христа – єдину надію людини і в земному житті, і у вічності.