От избытка сердца говорят уста

Ішла Друга світова війна, на календарі 1941 рік. Світ шумно вітав мій вступ у життя, і перший мій крик перекривав гуркіт вибухів. Як і багатьох російських німців, нас неодноразово посилали та депортували. Поперемінно перебували під владою то росіян, то німців. Нам судилося побачити спочатку справжнє обличчя війни, та був і її жорстокі наслідки. Кілька разів наша сім'я, як і інші сім'ї, змушена була залишати насиджені місця і, відповідно, втрачати все, що нажито. На собі нам довелося випробувати колективізацію, конфіскацію майна, війну, табори та так звану спецкомендатуру. Не минули нас і переслідування, які вибухнули над віруючими у 1960-х роках. 1975 року ми переселилися до Німеччини, де змогли побачити життя з іншого боку. З усього пережитого ми накопичили багатий життєвий досвід, тому вдячні Богові за те, що Він провадив нас важкими шляхами. З Його допомогою ми дізналися менталітет двох народів та дві діаметрально протилежні життєві позиції. Вийшло так, що для росіян ми були ненависними німцями, а для німців продовжували залишатися росіянами. З одного боку, ми розділили з росіянами всі нюанси життя за "залізною завісою", з іншого - в наступні роки дізналися всю "принадність" переваг вільного Заходу з його необмеженими можливостями та багатообіцяючими пропозиціями.