Очередь в небо

"До автобусної зупинки залишалося метрів з двадцять. Клавдія пересувалась швидкими кроками, майже бігла. Тривога настільки посилилася, що почалося нервове тремтіння.
Автобус під'їхав через кілька хвилин, але їй здавалося, що минула година, не менше. Ще через двадцять хвилин він нарешті зупинився на протилежному від її будинку боці вулиці. Жінка вискочила через задні двері і, не зупиняючись, побігла через дорогу. Яскраве світло фар, пронизливий звук коліс, що різко загальмували, жахливий біль і хрускіт власних кісток - останнє, що бачила, чула і відчувала Клавдія в день свого сорокаліття. людей – наших сучасників. Всі вони пережили радості та смутку, перемоги та поразки, злети та падіння, проходячи шлях, яким, можливо, йдете зараз і ви, дорогий читачу. Богом, Який, як ніхто інший, знає наші серця та думки, знає, як допомогти кожному з нас.