Новий Завіт (переклад Ю.Л.Попченко)

Увага! Кошти за цю книгу направляються на допомогу в перекладі Старого Завіту, та в цілому Біблії !!! 

З-поміж інших цей переклад вирізняють шість особливостей. Він:
- євангельський;
- здійснений із загальноприйнятого грецького тексту;
- дослівний;
- точний;
- зрозумілий;
- читальний.Розглянемо шкірну особливість окремо:

І. Євангельський.
У багатьох народів існують євангельські чи протестантські переклади, а в нас досі немає. Існуючі переклади є або православними, або католицькими, або екуменічними. Наприклад, Синодальний і Філарета – православні, Хоменка – католицький, Огієнка – помірно православний або екуменічний, Турконяка – екуменічний.

Ці переклади:
- містять неканонічні книги (Філарета, Хоменка);
- містять навмисні догматичні перекручення.

Євангельський характер нового перекладу виявляється в тому , що він:
- містить лише канонічні книги;
- уникає навмисних догматичних перекручень.

ІІ. Здійснений із загальноприйнятого грецького тексту.
До винайдення книгодрукування Новий Завіт переписувався від руки. До нас дійшло кілька тисяч рукописів Нового Завіту, які можна умовно поділити на дві групи:

1. Загальноприйнятий текст.
Він ґрунтується приблизно на 95% усіх існуючих манускриптів. Ним Церква користувалася від її заснування до кінця 19 ст., і на ній базувалися основні протестантські переклади Біблії на європейські мови. З українських та російських перекладів з цього тексту здійснено переклад Куліша та Синодальний переклад.

2. Він грунтується приблизно на 5% всіх існуючих манускриптів. Перше критичне видання грецького тексту Нового Завіту було здійснено 1881 року, і з того часу було опубліковано багато інших критичних видань. Цей тип тексту запанував у 20 ст., і на ньому базується більшість сучасних перекладів Біблії, зокрема й українських (наприклад, Огієнка, Хоменка, Турконяка). /> - пропускає деякі слова;
- додає деякі слова;
- змінює деякі слова.

Натомість новий переклад:
- здійснюється з грецького тексту, яким Церква користувалася упродовж своєї історії;
- зберігає християнське віровчення непошкодженим.

ІІІ. Дослівний.
Існує два типи перекладів Біблії з погляду перекладацької методології:

1. Дослівні переклади.
Їхня характерна риса – особливий акцент на точності. При цьому в жертву точності іноді може приноситись поверхнева ясність, а також природність звучання та легкість сприйняття. Такі переклади послідовно відтворюють характерні ознаки оригіналу, такі як частини мови, показники години, особи, роду, числа і відмінка тощо. При цьому наголошується на перекладі шкірного слова оригіналу. Всі переклади Біблії до середини 20 ст. були дослівними.

2. Смислові переклади.
Їхня характерна риса – особливий акцент на ясності та природності звучання та легкості сприйняття. При цьому в жертву їм часто приноситься точність. Адепти цього підходу схильні до інтерпретативності. Такі переклади не звертають уваги на характерні ознаки оригіналу, такі як частини мови, показники години, особи, роду, числа та відмінка тощо. Для них головне – передача смислу.
На сьогодні існує смисловий переклад Нового Завіту на українську мову і три повні смислові переклади Біблії російською мовою (МБО, РБО і «Східний переклад»).
Незважаючи на благородну мету зробити слово Боже максимально зрозумілим, смислові переклади систематично припускаються трьох видів спотворення тексту Писання в силу своєї перекладацької методології.

Вони:
- пропускають у перекладі слова оригіналу;
- додають у перекладі до слів оригіналу;
- змінюють у перекладі слова оригіналу.

Натомість новий переклад, будучи дослівним:
- перекладає всі слова оригіналу;
- не змінює слова оригіналу.

IV . Точна.
Наша головна мета – здійснити точний переклад, тому на цей принцип звертається найбільша увага. У існуючих перекладах містяться численні неточності, чимало з яких є досить важливими для віровчення і християнського життя. Більшість відмінностей між новим перекладом та існуючими перекладами викликані саме прагненням до більшої точності. Для досягнення точності ми використовуємо різні прийоми, і одним з них є послідовний переклад слів оригіналу, які вживаються в тому самому значенні.

V. Зрозумілий.
Ми прагнемо, щоб переклад був не тільки точним, а й зрозумілим. Для цього ми вживаємо літературні, зрозумілі слова, а також найбільш зрозумілі слова із синонімічного ряду. Для пояснення малозрозумілих українських слів та стародавніх реалій використовуються примітки внизу сторінки. У примітках також подаються відомості про історичні особи.

Зрозумілість досягається і завдяки вживанню курсиву на позначення слів, доданих для ясності. Деякі існуючі переклади не виділяють доданих слів курсивом (Духонченка, всі сучасні російські переклади). Це вводити читача в обман, бо він сприймає кожне слово у перекладі за слово Боже, а це не так. Ті переклади, які позначають додані слова курсивом, роблять це не завжди (Огієнка, Синодальний, деякі інші). У якомусь сенсі цей випадок гірший за попередній, бо читач думає, що всі невиділені курсивом слова є в оригіналі, а це не завжди так. Іноді переклади додають курсив, який перекручує значення тексту чи догматично невірний.

VI. Читабельний.
Переклад може бути точним і зрозумілим, але кострубатим, нечитабельним. Читати такий переклад – ніби їхати трактором поперек замерзлої ріллі. Ми прагнемо досягти не тільки точності й зрозумілості, а й максимальної читабельності, тому що від неї залежить легкість сприйняття та запам'ятовування Писання. Головним прийомом для досягнення читабельності є використання природного порядку слів. Хоча в українській мові порядок слів вільний, він має певні закономірності та смислове навантаження. Ми намагаємося використовувати такий порядок слів, який був би і природним для української мови, і відповідав би за змістом оригіналу.