Ещё раз на избитую тему. Рассказы, аллегории, размышления.

Григорій Берг народився 5 липня 1958 року в Караганді. Його батьки були віруючими. Вони намагалися наскільки могли прищепити своїм дітям віру в Бога.

Під час служби в армії вперше відвідавши Мурманську церкву, Григорій отримав ясне одкровення в тому, що має залишитися в Мурманську. Це було і дивно, і страшно, і ніяк не входило до його планів. Тоді він навіть не був ще членом церкви... Шляхи Господні несповідні, і він підкорився волі Божій. Багато років він був пресвітером Мурманської церкви ЄХБ.

Господь дав Григорію особливий дар — писати стисло і водночас яскраво, відверто називаючи речі своїми іменами. Його статті цікаві, читаються легко. Вони простими і водночас несподіваними, як він це називає, западають у саму душу.

Відчувається, що автор за своїм характером аналітик. Зображуючи найбанальнішу ситуацію, він аналізує її, шукає в ній паралель до духовної теми, за якою слідує висновок, посилений словами зі Святого Письма.

Автор пише відкрито і про себе. Пише, не шкодуючи себе, не додаючи рожевих фарб, часом в іронічному тоні. Після алегорії він переходить до дійсності, в якій чітко представляє, залежно від теми, святість і суворість, любов і ніжність Небесного Батька.

У цих сюжетах ми пізнаємо себе. Дізнаємося і помічаємо те, в чому іноді собі не зізнаємося.