Черта невозврата

Йому не треба було щось вигадувати, щоб змусити матір страждати. Біль віддавався кожен кинутий на нього погляд. Тривога не залишала в її душі місця нічому здоровому та зрозумілому, нічому, що було основою її життя. Те, що вона відчувала, неможливо було висловити словами. Вона насилу могла говорити, такий сильний був біль у серці. Хлопчик, яким вона його знала та любила, більше не існував. Його поглинула зла сила, якій він не протистояв за хвилину слабкості, захопила його залізними щупальцями.

У чому ж її вина? Що вона зробила та сказала? Або чого не зробила та не сказала? Чи можна ненавидіти свого сина за те, що він став таким чи продовжувати любити його за те, яким він був раніше?