Чаша и крест

У 16 столітті за часів Реформації в Європі Лютер, Цвінглі та інші подібні до них реформатори очолили великі рухи, що відокремилися від католицької церкви. Одночасно виник менший рух, який не поділяв поглядів католиків та реформаторів. Його членів почали називати анабаптистами. Для того, щоб стати членом католицької чи реформаторської церкви, від людини вимагалася лише участь у обрядах, слівна згода із встановленою догмою та дотримання церковних постанов. У анабаптистів все було інакше: вони справді застосовували вчення Нового Завіту. Вірячи всім серцем Слову Божому, вони також йшли за Христом у своєму повсякденному житті, приділяючи головну увагу учнівству і братнім взаєминам, а не богослов'ю та влаштуванню церкви. Вони були готові померти за свою віру, що часто й відбувалося. Тисячі анабаптистів були страчені, інші довго томилися в глибоких підземеллях. Кожен із них у будь-який час міг бути оштрафований або заарештований. Справді, вони смиренно несли хреста Христа і пили з гіркої чаші страждань. Проте їх оберігав і спрямовував Своєю правицею всемогутній Бог. Книга про історію анабаптистів написана з погляду консервативних менонітів. У ній представлена не лише історія раннього анабаптизму, але й його вчення, а також історія європейських анабаптистів 17 та наступних століть. Її можна використовувати як посібник при серйозному дослідженні історії анабаптистів, а також як докладний огляд тих, хто мало знайомий з історією церкви часів Реформації.