А звезды видели все

Їх розлучила рідна мати холодної січневої ночі. Не в змозі впоратися з проблемами, що звалилися на неї, молода жінка дала обітницю мовчання подружній бездітній парі і залишила двомісячну доньку на ганку їхнього будинку в Грузії. Іншу, таку ж малютку, відвезла з собою в Росію, сподіваючись, що ця таємниця ніколи не буде розкрита. Жінка тоді й не підозрювала, який відбиток накладе це на її подальшу долю та життя дочок. Пройшло довгих тридцять п'ять років, перш ніж сестри-близнюки Світлана та Тамара вперше побачили одна одну. Те, що розривають люди, з'єднати знову може тільки Бог... Роберт подав дружині трубку і, співчутливо погладив її по плечу, зник у будинку. Слухаючи такий рідний голос сестри, Свєта зазнала величезного полегшення. Як добре, що вони з Тамарою можуть підтримати один одного у будь-якому випробуванні, у будь-якій біді. Яке щастя і Божа милість, що вони зустрілися, незважаючи ні на що! Світлана звела очі до неба. Високо над її головою лагідно світили зірки. Німі свідки всіх людських справ, вони мовчки споглядали землю.